ДИНАМІКА активнОстІ Хоріонічного гонадотропІну за стабілізації маннітом та сахарозою при тривалому зберіганні
Ю. І. Сливчук
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
Інститут біологіїтварин НААН, вул. В. Стуса, 38, м.Львів, 79034, Україна
Вивчено вплив різних доз манніту і сахарози на збереження активності хоріонічного гормону людини (ХГл) в розчині. Для дослідження використовували хоріонічний гормон людини з сечі вагітних жінок (12–16-й тиждень вагітності), отриманий в Інституті біології тварин методом фільтрації та осадження спиртом, ацетоном і ацетатом амонію. У 1 мг отриманого сирцю хоріонічного гормону людини імуно-хемолюмінісцентними методами визначили концентрацію молекул вільної β-субодиниці хоріонічного гормону, а також загального хоріонічного гормону людини (сумарно інтактного хоріонічного гормону людини і вільної β-субодиниці) За різницею концентрації загального і вільного хоріонічного гормону людини визначили його активність. Гонадотропін розвели фосфатно-сольовим буфером (pH 7,34) і розаліквотили по 2500 мМО/л. Проведено 2 досліди, які відрізнялись між собою за введеним в якості стабілізатора цукром (манніт / сахароза), які складалися з трьох дослідних і контрольної серій зразків. Дослідні серії зразків відрізнялись між собою концентрацією введених для стабілізації гонадотропіну манніту і сахарози. Зразки поміщали в термостат за температури 40 °С. Протягом двох місяців через кожні 2 тижні за різницею концентрації загального і вільного хоріонічного гормону людини визначали активність гонадотропіну. Доведено, що додавання сахарози в кількості 50–75 мг/ см3 до розчиненого фосфатним буфером ХГл забезпечує досить високий рівень активності гормону впродовж тривалого зберігання в термостаті за температури 40 °С. Додавання до розчиненого фосфатним буфером ХГл 50–75 мг / см3 манніту забезпечує високий рівень активності гормону (62,98 та 71,28 %) протягом 4 тижнів.
Ключові слова: САХАРОЗА, МАННІТ, ГОНАДОТРОПІН, АКТИВНІСТЬ ХОРІОНІЧНОГО ГОРМОНУ
